18 Июня 2018 в 16:30 1336

Що змінить імідж України закордоном? Культурна дипломатія!

Аліна Фролова, директор Центру стратегічних комунікацій StratCom Ukraine, розповіла про культурну дипломатію.

Нещодавно в Україні відбулася подія, яка була досить помітною для професійної спільноти. Втім, її значення набагато більше, ніж здається на перший погляд.


Я говорю про обрання першого керівника Українського Інституту. Мені, як представниці Центру стратегічних комунікацій Stratcom Ukraine, пощастило стати членом відбіркової комісії. Отже, ділюся з читачами думками і відчуттям того, чому це так важливо для України.


British Council, Goethe Institut, Institut Francais – більшість активних мешканців великих міст України знають, відвідували або брали учать у подіях, що ініціюються цими інституціями. 


Чи добре розуміємо ми, чому нам подобається культура Франції, Німеччини, Британії, чому ми з радістю вивчаємо польську у Польському культурному центрі? Так, на це є багато поважних причин, але ще й тому, що ось ці локомотиви культурного впливу прямісінько тут, за рогом. Тому що культура, мова й освіта є набагато привабливішими та цікавішими способами споріднення і розуміння іншої нації.


Для нас – це простий спосіб розширити горизонти. Для них – елемент масової або публічної дипломатії. Мабуть, саме тому обрання директора Українського Інституту вперше винесло на поверхню існування публічної дипломатії України як такої, розуміння її важливості. Хоча цей процес триває в Україні вже кілька років і, мабуть, це одна з «тихих» перемог.


Виникла публічна дипломатія у США у 60-і роки минулого століття. За визначенням американців це - “програми, що фінансуються з боку уряду і спрямовані на інформування чи вплив на громадську думку інших краі?н через медіа, кінопродукцію, обміни у сфері культури, радіомовлення та телебачення”.


США почали активно фінансувати і впроваджувати ці програми після теракту 9/11. Таким чином вони намагалися покращити свій імідж у світі, який в той час був вкрай негативний через розпочату війну проти терору.


І в цьому є щось безумовно правильне – на нові скрутні обставини реагувати посиленням культурного впливу. Мене дуже тішить, що ми обираємо такий самий шлях. Поки що нам в Україні дуже важко робити системні зміни, вони є більш точковими та тактичними, але формування функції публічної дипломатії є гарним прикладом того, що це можливо, і що зміни можуть ініціюватися зсередини системи, у даному випадку, саме МЗС стало рушійною силою змін.


Для становлення системи публічної дипломатії в Україні зробили декілька важливих кроків. По-перше, почали розробляти нормативно-правову базу, щоб публічна дипломатія працювала на практиці. По-друге – змінили принципи бюджетування: тепер держава може фінансувати участь незалежних українських митців та експертів на міжнародних форумах й під час культурних подій.


Загалом, на заходи публічної дипломатії держава вперше виділила значні кошти - десятки мільйонів гривень. По-третє, створили інституційну основу: в МЗС з’явився спеціальний підрозділ – Управління публічної дипломатії, а незабаром запрацює і Український інститут.


Саме такі інституційні зрушення і надають можливість формувати м’який вплив України, хоча поки що він не є помітним для широкого загалу. За три роки існування Управляння були реалізовані десятки проектів, при чому важливим є те, що МЗС не брало на себе визначальної ролі у формуванні подій, а лише виконувало роль фасілітатора та куратора, віддаючи лідерство тим, хто є професіоналом у конкретних напрямах.


Одним із успішних іміджевих проектів стала креативна платформа MyUkraineIs, яка презентує Україну через три смислові наративи: гідність, креативність, свобода. В рамках комунікації проекту вдалося охопити 8,6 млн людей.


Ефективною і цілеспрямованою комунікацією можна вважати проект “Рік української мови в Німеччині 2017/2018”. Розуміючи стратегічну важливість Німеччини як союзника України, МЗС підвищив фокус комунікації в цьому напрямку через культурний діалог, який має стати основою для довготривалої співпраці. В рамках року мови уже відбулося близько 50 заходів, серед яких, наприклад, презентація України на найбільшому у світі книжковому ярмарку у Франкфурті, де українські книги були визнані одними з найкрасивіших за дизайном, запуск першого в Європі україномовного аудіогіду в автобусах Берліну. А ось щойно відбувся запуск креативного проекту про українські приказки.


Планується, що Рік української мови - це пілотний проект, що його втілять у Франції. Саме у цій країні Ірена Карпа, секретар з культурних питань Посольства України, зробила неймовірну роботу, щоб французи змогли побачити Україну по-новому.


Вона перетворила культурний центр при українському дипломатичному представництві в активно діючий хаб і організувала десятки культурних заходів.


Справжнім проривом став український культурний фестиваль - Un week-end ? l’Est Kiev-Kyiv (“Вікенд на Сході”): літературні дискусії за участі Сергія Жадана та Оксани Забужко, виступ гурту Dakh Daughters, презентація фільму про Олега Сенцова. Фестиваль зібрав значну аудиторію, серед яких були відомі французькі культурні та медійні постаті. А перегляд фільму про Сенцова спонукав людей підтримати петицію про його звільнення.


 “Її підписали десятки французьких опіньйон-мейкерів: від актора Луї Гареля до філософа Мішеля Ельчанінова, - розповідає мені Ірена Карпа. - Газету “Ліберасьйон” кинули в кожен під’їзд, де живуть ті, кому небайдужа доля свободи у світі. Мої сусіди, старенька пара французьких психоаналітиків, просто барабанили мені в двері з криками: “Дивися! Дивися! Тут про вас пишуть! І дивися, які люди вас підтримують!”.


Серед інших - шалено потужні Open Air події «Я ветеран» та «Джаз Коктебель – музика вільних людей», рух за визволення бранців Кремля Let my people go, Гоголь фест тощо.


Частину цих проектів ми, Stratcom Ukraine, реалізовували разом із МЗС. Саме практика такого співробітництва надає крила і зміцнює віру у те, що, здавалось би, неможливе - можливе. Таке «неможливе» - завдання й запустити Український Інститут. Що робить його можливим: абсолютно прозора процедура формування як відбіркової комісії, так самого відбору кандидатів. При формуванні умов та формальному заснуванні Інституту були взяті до уваги уроки інших аналогічних конкурсів (Інституту книги, Культурного фонду) та створені запобіжні механізми. Це все надало можливість залучити до конкурсу достойних кандидатів, яких було аж 33!


Міністр закордонних справ України Павло Клімкін особисто гарантував невтручання МЗС у процес формування культурного порядку денного Інституту. Тому я вірю в успішність проекту. І хочу побажати нам всім і новообраному директорові Володимиру Шейку (директору мистецьких програм Британської ради в Україні на момент обрання) не втрачати оптимізму і бажання робити неможливе!


Закликаю митців звертатися з проектами до Інституту, меценатів підтримувати розвиток Інституту, а нас всіх – допомагати усіма можливими способами. Ділитися справжніми історіями, говорити безпосередньо з людьми – ось що справді має значення для зміни уявлення про Україну. В нас з’явився чудовий інструмент для цього.


І, наостанок, знання про маленькі вчинки та звичайних героїв державної служби також надзвичайно важливе для віри в країну. Особисто дякую Дмитру Кулебі (це справжній драйвер публічної дипломатії України), Анатолію Солов’ю (перший голова Управління), Ірині Шум (справжня фея Українського інституту), пану міністру, поточній команді Інституту, яка взяла на себе всі важкі бюрократичні процедури заснування, за взірець пристрасного, розумного та відданого держслужбовця.


Саме в такій Україні мрій ми всі й хочемо жити!


sostav.ua

Присоединяйтесь к нашему каналу в Telegram.
 
,