Білий шум — наступний тренд у музичній індустрії

Існує проблема сплати за такі треки та авторські пісні

Коментарі 1096
В останній рік на стримінгових сервісах набирають популярності звуки шипіння, гудіння, дощу та океанських хвиль — це так званий білий шум. Звуки з нижчими частотами — рожевий і коричневий шум — інфлюенсери рекламують як ефективний спосіб зосередитися, пише The Gardian.

Білий шум може стати наступною великою тенденцією у музичній індустрії. На тренд вже звернули увагу звукозаписні компанії та технологічні фірми.

Любителі білого шуму запевняють, що їм простіше зосередитись, коли вони слухають звуки дощу чи перешкоди на помірній гучності. Треки мають тривалість близько двох хвилин і набирають сотні прослуховувань за кілька годин.

Наприклад, Clean White Noise — Loopable With No Fade від White Noise Baby Sleep на 1,5 хв набрав понад 837 млн прослуховувань на Spotify. Це принесло творцям приблизно $2,5 млн роялті. Трек Pink Noise Лори Мвула набрав лише 541 тис. прослуховувань.

Гітарист гурту Gomez Том Грей пояснює: “Я завжди дуже критично ставився до того, що всі програвання враховуються однаково. Все виглядає досить демократичним, але не враховує реальної цінності, яку отримує слухач”. Грей запустив кампанію BrokenRecord, спрямовану на зростання доходів від потокового мовлення, які мають сплачувати артисти.

За його словами, існують “чудові артисти, які працюють над звуковим дизайном, але багато з того, про що ми говоримо, це просто висунутий у вікно мікрофон”.

Стрімінгові сервіси платять роялті приблизно однаково. Є певний фонд, який ділиться між дистриб’юторами, звукозаписними компаніями, виконавцями та авторами пісень. Відповідно співачка Мвула отримує менше грошей, ніж White Noise Baby Sleep.

Грей вважає, що проблема у єдиному фонді: “Це забирає гроші у того, що має культурну цінність”.

“Ми знаємо, що наші слухачі мають попит на музику, спеціально створену для певних випадків чи заходів. Ця музика, як і вся інша на Spotify, ліцензована правовласниками, і ми сплачуємо їм ліцензійний збір”, — зазначив він.

Хто ж стоїть за треками з білим шумом? Розслідування OneZero показало, що в багатьох випадках зазначені автори — псевдоніми, а насправді композиції викладають великі компанії.

Більшість продюсерів у жанрі ембіент-нойз вважають за краще залишатися в тіні. Співзасновник Lullify Music Group Патрік Зайда стоїть з іншого боку барикад: він відкрито говорить про свою причетність до індустрії.

Зайда пояснює, що сприймати таку творчість як низькоякісну не варто. Він намагається дати користувачам найкращий досвід, тому кожен трек мікшується і зводиться “точно так, якби ми спробували записати платівку для “Греммі”.

За матеріалами https://investory.news/
Обговорити з іншими читачами:
Погода