Поки наша держава здобуває перемогу на полі бою, і для цього працює економіка всієї України, ми беремо на себе відповідальність за допомогу дітям з інвалідністю. Сьогодні вони, фактично, не мають до кого звернутись, дитинство багатьох минає, а забезпечити належний догляд та реабілітацію для них часто нікому. Їм боляче рухатись, вони не завжди можуть попросити про допомогу, але найбільше їх болить те, що вони “інші”. Поспілкувавшись з цими дітьми, ми зрозуміли, що всі вони талановиті та мають свої мрії. Саме для цього і було створено благодійний фонд U4UA. Наша спільна підтримка може дати шанс майбутньому нобелівському лауреату або видатній художниці. І навпаки, байдужість руйнує чиїсь можливості та сподівання.
Саме про це розповів співзасновник і волонтер фонду Антон Зінченко.
“Питання інклюзивності для мне не було близьким і така проблема є системною для людей, які жили у пострадянському суспільстві. Нас просто не вчили, як ставитись до дітей з інвалідністю, як з ними спілкуватись та як себе поводити поряд. Тому ми звикли максимально віддалятись від цієї проблеми і закривати на неї очі.
Проте одного разу я зустрів людину, яка допомагає таким діткам. Я був приголомшений, коли дізнався, що в Україні щороку до 60-ти дітей помирає просто від болю. Спастика і м’язи, з якими не працюють, можуть боліти так сильно, що це може призвести до смерті. Це шокувало мене, адже мені здавалось, що ми живемо у розвиненому суспільстві, де від больового шоку помирають лише після ДТП чи внаслідок якихось механічних травм. А виявилось, що це зовсім не так. Я собі просто уявив, як це: тобі боляче лише від того, що ти таким народився. Ба більше, ти нічого не можеш із цим вдіяти. Від такого можна з’їхати з глузду. Після цього я зрозумів, що не можу залишатись осторонь цієї проблеми, тому ми створили благодійний фонд U4UA”, - розповів Антон Зінченко.
Співзасновниця, директорка і волонтерка U4UA Олена Іванова вважає, що першочерговою задачею фонду є забезпечити дітей з інвалідністю регулярною реабілітацією.
“В теорії ми всі дуже розумні та знаємо, як саме треба вчинити у тій чи іншій ситуації. Проте цього разу я вирішила не зволікати, а діяти, щоб не шкодувати про свій вибір згодом. Якщо ми тут обмежимось лише роздумами та “теоріями”, у житті дітей з інвалідністю нічого не зміниться.
Через російське вторгнення життя було майже паралізовано протягом півроку. У зв’язку із цим діти з інвалідністю втратили час та можливість пройти необхідні курси реабілітації. Саме вони дають можливість їм працювати над собою, почувати себе краще і бути більш повноцінними учасниками суспільства. Крім того, багато хто був вимушений покинути свою домівку, шукати нове житло, адаптуватися до нових реалій. Тому першочергове завдання - це забезпечити дітей з інвалідністю якісною та регулярною допомогою. Але не менш важливим також є розвиток інклюзивності в суспільстві, такі проекти вже є в планах нашого фонду”, - пояснила Олена.
Звісно, частина дітей з інвалідністю зуміли покинути Україну після початку повномасштабної війни. У Європі їм надають фахову допомогу та догляд. Проте, через різні обставини, дуже багато таких дітей не можуть виїхати за межі держави, у якій триває війна. Нестача коштів, похилі батьки, які потребують догляду, чи банальна відсутність місця, куди можна поїхати. Кожна історія - це особиста драма, яка залишає особливих дітей в Україні, де вони не мають змоги отримати належну кваліфіковану допомогу.
Проте допомагати насправді просто. Це вже довели українські компанії, які безкоштовно надають свої професійні послуги задля розвитку фонду. Це зовсім різні люди - від професійних журналістів, режисерів, креативників до ІТ-компаній, хостинг-провайдерів, кваліфікованих юристів тощо. Завдяки ним, кожен з вас, може з легкістю ознайомитись з нашими дітьми та проєктами на сайті фонду - http://u4ua.org/
Не відводьте очей від проблеми, яка поруч. Допомагати просто, варто просто допомагати.
