Два місяці тому ви приєдналися до Суспільного для створення нового відокремленого напряму — суспільно важливого контенту і спецпроєктів. Чи можете вже поділитися власним баченням: які проєкти є пріоритетом для вашої команди і власне хто у вас в команді?
Два місяці я на Суспільному і місяць, як створена дирекція суспільно важливого контенту. За цей короткий період наша дирекція з одного мене виросла майже до ста співробітників. Вона об'єднала в собі управління внутрішнього виробництва, творче об'єднання спортивних програм, редакції спортивних програм, новин спорту, групи спортивних трансляцій, виробництва проєктів дитячого та дорослого Євробачення.
Першочергове моє завдання — оптимізувати цю структуру, щоб максимально ефективно використовувати наявні ресурси. Щоб всі творили як єдина команда і працювали на результат.
Мій пріоритет по виробництву суспільно важливого контенту не змінився з моменту моєї першої зустрічі з керівництвом Суспільного. У нас із самого початку було схоже бачення. Перше, що окупувала росія, — це наша історія. Тому важливо розказувати нашу історію, України та нації, від першої особи. Історія кожної країни — це історія видатних людей. У нас було і є багато видатних українців з неймовірними історіями життя. Тому такі проєкти у нас в пріоритеті. Ще мені дуже імпонує унікальна здібність нашої нації — інклюзивність. Ми завжди були відкриті світу та вбирали в себе все найкраще.
У нас на фінальній стадії соціально-антропологічна робота «Остання війна». Запускаємо у виробництво документальний проєкт, присвячений геноциду українського народу Голодомору. Разом з Радіо Промінь до 24 лютого створили проєкт «День, якого не повинно бути».
Крім названих проєктів, разом з нашими внутрішніми партнерами та платформами ми працюємо над Євробаченням та спортивним напрямом. Культура і спорт невіддільні частини суспільно важливого контенту.
Ви раніше зазначали, що акцент Суспільного завжди був на виробництві суспільно важливого контенту. Що ви хочете змінити саме в робочих процесах, щоб такого контенту було більше?
Сама концепція Суспільного та його місія — це створення суспільно важливого контенту. Моє завдання створити умови й систему максимізації виробництва суспільно важливого контенту під всі платформи Суспільного, щоб його побачила якомога більша аудиторія. Це особливо важливо, коли ресурсів не так багато. Ми вже робимо проєкти власними силами, без додаткового фінансування. Виробляємо проєкти з грантовим фінансуванням. Спілкуємося з іншими гравцями ринку, а завдяки змінам в Законі «Про медіа» ми вже шукаємо партнерів для копродукції.
Чи є вже готові проєкти від суспільно важливого контенту (СВК)?
Виробництво контенту — це дуже довгий процес: від ідеї до реалізації може пройти декілька місяців. У нас цього часу ще не було. Не дивлячись на це, ми тісно співпрацюємо з Радіо Промінь. У нас є співпраця по біатлону, що важливо під час постійних відключень світла. Промінь узяв на себе популяризацію цього виду спорту серед своїх слухачів і транслює змагання у себе на каналі.
Крім цього, ми адаптували аудіопроєкт Радіо Промінь «День, якого не повинно бути», вірші українських поетів голосами авторів, під інші наші платформи: телебачення та діджитал.
Наша спортивна команда створила проєкт «Ми — лінія захисту». Це історія про американський футбол — єдиний вид спорту в Україні, що не відновився після початку повномасштабного вторгнення. Понад 50 гравців пішли захищати Батьківщину, щонайменше семеро уже загинули.
Чому спорт став одним із напрямів СВК? Яку мету переслідує спортивна редакція Суспільного? Що ви вважатимете успіхом?
Спорт завжди був важливою частиною життя суспільства. Моє бачення спортивного напряму — це не тільки трансляція спортивних змагань, а й популяризація спорту і фітнесу серед українців. Ми ставимо собі за мету показувати якнайбільше змагань, в яких беруть участь наші спортсмени. Це стосується як міжнародних стартів, так і організації показу змагань українського рівня. Другий пріоритет — спорт, який популярний серед українців.
Успіх — стати медіамовником номером один зі спортивного напряму. А мрія — щоб популяризація спорту привела до того, щоб батьки відвели своїх дітей у спортивні секції й самі зайнялися спортом.
Микола Чернотицький анонсував співпрацю Суспільного зі стендаперами. Чому гумор і сатира на часі?
Гумор це частина ДНК українців. Згадайте картину українського художника Іллі Рєпіна «Запорожці пишуть листа турецькому султанові» та сам текст того листа. Чим важча ситуація, тим більше та краще жартують українці. Коли беруть інтерв'ю у наших захисників, багато з них віддають данину гумору на фронті. Тому не дивно, що український стендап зараз переживає бурхливий розвиток. І так, ми вирішили, що маємо підтримати цю частину культури українців. Український гумор, тут ми схожі з британцями, це швидше за все іронія та самоіронія, на відміну від гумору наших північних сусідів. Ось у них превалює сатира, коли ти недостатньо впевнений в собі, щоб іронізувати над собою. Для самоіронії потрібна сміливість та впевненість. І це теж про українців.
Фотографувала Анастасія Мантач
Джерело: Суспільне Мовлення.
