Сміливість керувати командою

Саша Фідкевич, підприємиця, керуюча партнерка проєктів Євгена Клопотенка, розповіла, як керувати командою у нестабільній кадровій ситуації.

Коментарі 1814

Війна в Україні створила дуже нестабільну кадрову ситуацію. Деякі співробітники не можуть працювати через небезпеку. Хтось — перебуває в інших областях, країнах і навіть на інших континентах. А хтось — служить в ЗСУ та захищає нас на фронті. Попри це, робота бізнесу мусить тривати. І, як на мене, тільки згуртована та вмотивована команда зможе кинути виклик сьогоднішнім обставинам.

Ми живемо у час, коли будь-яка російська ракета може позбавити нас офісу, виробництва, техніки чи інших матеріальних статків. Війна показала, що все матеріальне — неважливе. Бо найцінніше, що ми маємо — це люди. Я вважаю, що команда — головний актив кожного бізнесу. Тому, особисто для мене, як для керівниці та лідерки, питання зберігання своїх людей було надважливим. Адже це — не лише фундамент нашої з Євгеном справи, а й один із найцінніших її здобутків.

Бути відповідальним

Передусім, що я зробила — подбала про фінансову безпеку кожного члена команди. Зокрема, виплатила зарплату за лютий у повному обсязі ще у перший день війни.  Згодом, проаналізувала статки компанії та розрахувала орієнтовну зарплатню  на наступні місяці діяльності. Бізнес-модель наших проєктів — це створення та продаж інформаційного продукту. До війни ми фактично отримували кошти з маркетингових активностей та рекламних інтеграцій. Очевидно, що сьогодні вони втратили свою актуальність, а ми — левову частину прибутку. Відтак забезпечити всіх повноцінними гонорарами виявилося неможливо.

Я звикла бути чесною зі своїми працівниками, тому одразу відмовилася від позиції замовчування. Як тільки аудит показав, що ми будемо мати труднощі із виплатами зарплати у повному обсязі, я записала відеозвернення до команди та пояснила ситуацію. У відповідь, на щастя, отримала багато підтримки та розуміння. Керівник — це в першу чергу відповідальний роботодавець. Пам’ятайте про це і не мовчіть.

Створювати нове

Перший місяць війни ми намагалися працювати за звичною нам схемою роботи. Дотримувалися стратегії та будували довгострокові плани. Це приносили свої результати, однак процес роботи був хаотичним і неналагодженим. Коли я усвідомила, що війна надовго, постала гостра потреба у нових формах організації бізнесу.

Я влаштувала командний брейншторм і залучила працівників до пошуку актуальних можливостей. Ми спільно розробили кілька нових напрямків просування проєктів. Зокрема, переформатували соціальні мережі, доєдналися до грантових ініціатив та розпочали діяльність на міжнародному ринку.

Віднині ми всі живемо в реальності, яка принципово відрізняється від того, до чого ми звикли. І слід усвідомити, що як раніше вже не буде. Стратегія: “почекаємо, коли все закінчиться, й тоді нарешті запрацюємо” — призводить лише до критичної втрати часу, ресурсів та можливостей. Тому дуже важливо забезпечити свою команду роботою: новими ідеями, проєктами та ініціативними. Це дає відчуття, що навіть попри війну, майбутнє обов'язково буде. І кожен впливає на нього тут і зараз.

Приймати складні рішення

Я готова зберігати всі робочі місяця за членами своєї команди за однієї умови. Це — внутрішнє бажання кожного співробітника працювати на результат компанії. Людина мусить взяти на себе відповідальність за мотивацію до життя та роботи. А ще — бути зацікавленою творити щось спільно. У такому випадку я точно буду її підтримувати. Звісно, мова про роботу в безпечних умовах.

Я не той керівник, який буде стояти над кожним та змушуватиме виконувати певні завдання. Однак, якщо навіть після необхідної матеріальної та емоційної підтримки, працівник не може включитися в роботу, час із ним прощатися. Роль керівника — приймати складні рішення й чесно та відкрито про них комунікувати. Бажання зберегти всіх членів команди може коштувати нам бізнесу. Особливо в кризових умовах.

Будувати емоційні зв'язки

Ми всі морально пригнічені та демотивовані. Одна із причин - відсутність нормальної комунікації та емоційного зв’язку. У мирний час ми проводили офлайн-зустрічі, бачилися в офісі, спільно обідали, пили каву та частіше ділилися особистим. Сьогоднішня взаємодія — це короткі голосові або текстові повідомлення. Зрідка — відеоконференції. Тому важливо створити для своєї команди дружній та безпечний простір для спілкування. Навіть якщо це буде один із робочих чатів, де кожен зможе поділитися своїми переживаннями та радощами, а ще — отримати необхідну порцію підтримки.

Я практикую такий спосіб додаткової комунікації з самого початку війни. Щоп'ятниці коженчлен команди розповідає про стан своїх справ, ділиться фотографіями та рефлексіями на певні життєві події. Як тільки люди розуміють, що найперше місце підтримки — це компанія, вони відчувають опору та мотивацію працювати далі.

Піклуватися про себе

Завдання керівника — постійно підтримувати енергетичні ресурси команди. Однак, я вважаю, що не варто брати на себе відповідальність за емоційний стан кожної людини. Для цього є психологи та безкоштовні лінії допомоги. Коли я помічаю, що хтось із членів команди перебуває у пригніченому стані, звісно намагаюся це обговорити. Особливо, якщо ситуація впливає на результат роботи. Та замикати на собі всі травми колективу — неправильно. Бо навіть найсильніші та найстійкіші керівники — це також люди, ресурс яких обмежений.

Піклуйтеся про себе та свої кордони. Втім, не забувайте, що людські відносини та командна енергія — це безцінні речі у всі часи.

Обговорити з іншими читачами:
Погода