Переможцями стали проєкти студії: айдентика виставки «Машина дихає, а я — ні» (в категорії «серія постерів») та дизайн додатка для вивчення китайської мови Laoshi (в категорії «мобільні додатки»).
Розповідають Олексій Сальников та Саша Биченко, співзасновники студії:
Ми готувалися до участі в конкурсі й готували заявки перед самим початком російського вторгнення. Надіслати їх ми планували 24–25 лютого, це був якраз кінець тижня.
Ранок 24 зруйнував всі наші плани, ми перемкнулися на важливіші в той час справи: потурбуватися про безпеку близьких, наскільки це можливо, посильно допомогти тим хто поряд — те, що солідарно робили всі українці в перші дні вторгнення. Навіть спромоглися організувати спільноту дизайнерів-волонтерів (з допомогою нашого харківського колеги Олександра Лихорая). Спочатку ми очікували що в ній будуть максимум пара десятків наших колег і друзів. Але на наш подив за кілька вона розрослася більше ніж до тисячі учасників, які у різних містах, так само як ми ховаючись від російських обстрілів, намагалися допомагати тим, чим могли.
Зрештою, за тиждень чи два, коли ми більш-менш звикли до ночівлі в підвалі найближчого укриття і нового ритму життя від сирени до сирени, ми згадали про невідправлені заявки. Нам здалося це якоюсь неважливою тепер дурницею. Але згодом ми подумали що будь-що, що привертає увагу до України, в будь-який спосіб, не буде зайвим і все ж таки надіслали кілька проєктів. Вже пізніше ЗСУ деокупували околиці Києва, всі дізналися про Бучу, а ми зрозуміли що жодної розмови про український дизайн як явище не могло б бути якби справдилися плани росіян. Тож цю перемогу ми вважаємо не нашим здобутком, а перемогою всього українського дизайну і всіх наших колег, роботи яких повністю заслуговують на те, щоб бути ширше представленими у Європі й у світі.
Художня виставка «Машина дихає, а я — ні» проходила навесні 2021 року в Мінську і була присвячена боротьбі білоруських лікарів з епідемією коронавірусу (яка на той час заперечувалася владою лукашенка) і одночасній боротьбі білоруської опозиції з режимом самопроголошеного президента. Виставка була закрита владою майже одразу після відкриття, заплановані події скасовані. Правозахисниця і засновниця громадського об’єднання «Звяно» Тетяна Гацура–Яворська, організаторка проєкту, була арештована на 10 днів, після чого проти неї відкрито кримінальну справу, а її чоловік з молодшим сином змушені були поїхати з країни, як і деякі інші члени команди. Інші учасники проєкту також були змушені ховатися від переслідувань або поїхати.
В основу дизайну покладені рукописні написи з назвою проєкту, які кожного разу змінювались. Другим символом стало стилізоване зображення біло-червоно-білого прапора, який є символом боротьби білорусів з режимом лукашенка, але який ми не могли показувати прямо, зважаючи на переслідування владою громадянських активістів.
Розповідає Саша Биченко:
Ми включилися в роботу над цим проєктом, розуміючи що білоруська опозиція після сфальсифікованих виборів президента й Україна після Революції гідності борються зі спільним ворогом — російським імперіалізмом. Ми зрозуміли що не помилились, надавши підтримку нашим друзям в той час. Оскільки з початком повномасштабного вторгнення росії в Україну, ще в найгарячіший час, коли навіть подальша доля Києва була невизначеною, деякі члени команди білоруського проєкту (яких ми не називаємо з міркувань безпеки) продовжили боротьбу вже в Україні, допомагаючи медичним обладнанням для наших поранених військових і залучаючи кошти для подальшої боротьби з російською окупацією.
Laoshi — це мобільний додаток для вивчення і викладання китайської мови. Він дозволяє студентам вивчати мову легше й ефективніше, а викладачам — заощаджувати час на підготовку уроків і краще мотивувати учнів. Особливу увагу ми приділяємо візуальному дизайну, який вирізняє додаток з-поміж інших аналогів.
За матеріалами прес-релізу
