Від першої до тридцятої річниці: українці про себе та становище в державі

Українці як і раніше виступають за демократію та вступ до ЄС, але більше цікавляться політикою та непокояться про права людини в країні.

Комментарии 2013

Минуло 30 років відколи Україна стала незалежною країною, яка вирішила будувати ринкову економіку та розвивати демократичний стиль управління. До тридцятиріччя незалежності України ми вирішили проаналізувати відмінності в оцінці українцями свого становища в державі в першу та тридцяту річниці.

Загальна оцінка ситуації в країні — вибір правильний, але дії та швидкість не ті

Через 30 років стало менше українців, які оцінюють напрямок, в якому рухаються нині справи в Україні як правильний. Після року від визнання незалежності України таких оцінок було 31% проти поточних оцінок — 25%. Частка ж тих, хто оцінює рух як неправильний, залишилася сталою — близько 50%.

Зниження позитивних оцінок стосовно курсу руху України підтверджуються збільшенням долі тих, хто не підтримує політичні та економічні зміни в Україні, які відбуваються останнім часом. На зорі незалежності підтримка політичних та економічних змін в країні сягала в 38%, тоді як зараз — 25%. Не підтримували зміни, що відбуваються 50% опитаних у 1992 році проти 63% зараз.

Переважна більшість українців зараз підтримує демократичну форму правління (73%), тоді як у 1992 році таких було 57%, коли 29% підтримували авторитарну форму правління (у 2021 році таких 10%). Попри це нині 70% громадяни України вважають, що процес демократизації в Україні рухається незадовільно.
Перехід до вільної ринкової економіки через 30 років оцінюється більшістю як правильне рішення (46%) на рівні 1992 року. Таке рішення 30 років тому вважали неправильним 37% опитаних (зараз таких 23%).
Якщо 30 років тому українці скаржилися на темпи реформ: занадто повільне проведення економічних реформ в країні (59%), або занадто швидке (12%), то зараз таких менше — 45% і 4% відповідно, проте ще третина (32% у порівнянні з 8% в 1992 році) взагалі не бачать жодних реформ.
Однак серед громадян країни посилилася підтримка західних інвестицій з 42% в 1992 році до 58% у 2021 році. У цьому вбачається можливість розвитку економіки України.
З якими країнами бачать майбутнє України

На початку своєї незалежної історії українці бачили наш тісний зв’язок, по-перше, з Росією — 37% опитаних, по-друге — з країнами Європейської спільноти та США (23% та 15%). За 30 років ситуація суттєво змінилася: зараз громадяни України бачать своє майбутнє найперше з країнами Європейського Союзу та США (58% та 46%), а далі — з іншими європейськими країнами, і лише 12% сподіваються на тісне майбутнє з Росією.

Попри те, що 30 років тому українці бачили тісний зв’язок з Росією, вони однозначно хотіли вступити до Європейського Союзу (88%). Зараз охочих до того, щоб Україна була в ЄС — 75%. Ба більше, за 30 років також додалося антагоністів щодо вступу в ЄС (15% проти 2% 1992 році).

Наразі українці бачать багато переваг від членства в ЄС, але 30 років тому переваги були не зовсім зрозумілими: передусім переваги асоціювалися з підвищенням рівня життя. Нині очікування переваг набагато ширші. В них можна виокремити три групи. В першу групу, найбільш важливих переваг, включають розвиток економіки та підвищення рівня життя, в другу групу увійшли полегшення переміщень українців, покращення торгівлі, сприяння економічній співпраці та захист безпеки України. До третьої — сприяння демократизації, встановлення миру та сприяння політичній співпраці.

Що ж до перспектив членства в ЄС, то раніше українці сподівалися, що це трапиться у середньому протягом 10 років і майже не було сумніву, що це може трапитися (лише 3% гадали, що ніколи). Зараз існують дві точки зору : Україна стане повноправним членом ЄС або в середньому протягом наступних 10 років, або ніколи (19%). Кількість песимістів значно зросла за останні 30 років.
Сприйняття громадянами себе в Україні: що змінилося за 30 років

Найперше зросла патріотичність українських громадян з 64% до 76%.

За 30 років серед українців підвищився інтерес до політики – відсоток тих, хто цікавиться політикою виріс з 25% до 31%. Але доля незацікавлених політикою залишається великою — 68% у 1992 році проти 59% зараз.

На думку українців через 30 років в країні стали ще менше поважати права людини — частка тих, хто не бачить, що права українців поважають в країні, збільшилася до 75% у порівнянні з 62% в 1992 році. Відсоток тих, хто вірить, що права поважають, знизився з 29% в 1992 році до 21% у 2021 році.

Основні індикатори поваги до прав людини в країні лишилися тими ж самими, що і 30 років тому. Однак змінилася їхня вага. Так на зорі незалежності країни важливими були в першу чергу свобода та великі економічні можливості. Зараз українці насамперед виділяють можливість виїжджати за кордон, свободу і незалежність України.

Що ж обумовлює негативну оцінку рівня поваги до прав людини? – Це насамперед економічні труднощі, які стали ще вагомішими за останні 30 років. Далі йдуть зростання злочинності й політичні проблеми, значущість яких збільшилася більш ніж у 3 рази. Також за роки незалежності різко зросли чинники міжнаціональної напруженості та міжнаціональних конфліктів в країні.

Важкі економічні умови змушують українців й далі замислюватися про роботу закордоном. Про це свідчить сталість наміру поїхати на роботу до країни Західної Європи як в 1992, так і в 2021 роках (42%), а також зростання частки тих, хто вже працює закордоном з 1% в 1992 до 7% у 2021 році.

Варто зауважити, що роки незалежності країни та вільної ринкової економіки дещо змінили психологію громадян.

За 30 років зросла частка українців, які згодні з судженням, що важка праця не гарантує успіху — з 67% в 1992 році до 78% нині.

Також українці й надалі вірять у турботу та підтримку держави стосовно людей з низьким доходом, однак частка таких знизилася з 90% в 1992 році до 78% у 2021 році.

Можна зробити висновок, що загальна критичність в оцінках напряму руху країни та реформ зберігається. Змінились тільки акценти: реформи стали більш непомітними, аніж повільними. Ми стали більш прагматичними щодо Заходу в очікуваннях щодо економічної підтримки та інвестицій, а також більш обережними в політичному плані. Менше підтримуємо вступ до ЄС, але сподіваємося на повноправне членство. Результатом років незалежності стало зростання політичної свідомості (патріотизму, інтересу до політики). Однак українці наразі не відчувають, що в країні достатньою мірою поважають права людини. Це може пояснюватися зростанням правової свідомості та більшою чутливістю до порушення прав людини. Громадянська гідність (повага до прав людини) як і 30 років тому пов’язана насамперед з відчуттям свободи. Але якщо раніше свобода була пов’язана з економічними можливостями, то зараз вона на одному рівні з міграційною свободою (можливістю виїзду за кордон).

Примітка. Kantar Україна є правонаступником даних проєкту Омнібус, які були зібрані в 1992-му році.

Ми порівняємо дані, отримані в листопаді 1992 року (в опитуванні брали участь жителі України, які проживали в різних регіонах країни, в різних типах населених пунктів, у віці 18-75 років, 1400 інтерв’ю, метод опитування – face-to-face) з даними, отриманими в червні 2021 року (в опитуванні брали участь також жителі України, які проживають в різних регіонах країни, в різних типах міських населених пунктів, у віці 18-55 років 1000 інтерв’ю, метод опитування — online). Таким чином, ми порівнюємо відповіді українців через рік після визнання незалежності України й через 30 років.

Важливо зауважити, що розвиток методів збору інформації прямує від офлайн до онлайн, тож зберегти єдину методологію протягом десятиліть — досить складно. У проєктах, що порівнюються, є відмінність у методах, але демографічні параметри та географія  у даному матеріалі приведені у відповідність.


За матеріалами прес-релізу

Обсудить с другими читателями:
Погода