Про марафон “Єдині новини”, який перетворився у справжній забіг тривалістю в вісім місяців та його подальшу перспективу.
Об’єднаний телемарафон “Єдині новини” - це далеко не мрія медіаспільноти, це вимога воєнного часу, це - вимога війни. Запитайте у будь-якого танкіста, чи зручно їздити на танку і чи їздив би він на ньому в мирному житті. Він скаже - ні. Для мирного життя танк не пристосований, але на війні він не має заміни.
Те саме і з “телемарафоном”. Він не пристосований для мирного життя. Це інформаційний танк на час війни, завдання якого - бити ворога та мати міцну броню. І за цими показниками він ефективний та безальтернативний.
Так, навколо марафону часто ведуться дискусії. І, звісно, що всі медійники мріють пересісти з цього танку на старі, зручні проєкти. Дозволити розважати глядача та реалізовувати проєкти, які приноситимуть прибуток. Але поки йде війна, ця броньована машина буде працювати далі, щодня демонструючи свою ефективність.
Прийде мир і ми поставимо його в ангар на консервацію поруч з військовою технікою, але поки на інформаційному фронті тривають бої, - ми будемо робити свою роботу.
Зараз, на девʼятий місяць війни, ми вже забули, яким міг бути інформаційний хаос в перші дні нападу росії та яку насправді роль в інформуванні суспільства зіграв телемарафон.
Проросійські ЗМІ готувались до нападу. З перших годин 24 лютого і навіть до цього вони почали закидати в інформаційний простір фейки про втечу Зеленського, знищення нашої армії, панування російської авіації. Це практично не відрізняється від масованої ракетної атаки “калібрами” та “іскандерами” о 5 ранку 24 лютого, адже ціль однакова - будь-якою ціною здобути перемогу та дегуманізувати суспільство.
путіну було важливо виграти перший інформаційний бій і створити в головах українців картинку програної війни. Інформаційна паніка та хаос були для рф не менш важливими, ніж наступ на Київ. Але цього не сталося.
Так само, як ЗСУ не похитнулись і відбили перші атаки, медійники швидко запустили єдине джерело верифікованих новин та правдивої інформації про війну. Люди побачили, що Зеленський в Києві, побачили, як працює наша авіація і як горить “русня”. І саме тому нам вдалося відбили першу навалу противника в інформаційному полі.
Це зараз Київ своїми заторами нагадує довоєнну столицю. Але протягом першого місяця ведення інформаційного марафону ми жили у порожньому Києві - у період, коли він був на межі окупації та в оточенні, в нерозумінні того, що відбувається навколо. Ми жили та працювали на одному подиху, робили все, що могли і не могли.
У той період можна було за лічені хвилини встановити звʼязок з будь-яким високопосадовцем, включити його в ефір марафону, запросити або перевірити інформацію. Легкість комунікації ЗМІ та влади була неймовірна.
Звісно, що на девʼятий місяць всі вже втомились від такого формату, і інколи глядачам здається, що ми говоримо про одне й те саме. Однак як тільки відбуваються якісь масштабні події, наприклад, масований ракетний обстріл інфраструктури країни 10-12 жовтня, всі повертаються до усвідомлення важливості комунікації українців з реальністю через телемарафон.
Реагуючи на обстріли, ми миттєво давали в ефірі коментарі “Укренерго”, голів військових адміністрацій, мерів міст, керівництва ЗСУ, ДСНС, Нацполіції, ставлячи їм всі ті питання, які були тієї миті в головах українців. Саме цим марафон і важливий.
Зараз, після нової хвилі атак ворога на енергетику почались проблеми з інтернетом і мобільним зв'язком. Люди починають хвилюватись, не маючи оперативного джерела новин. Що вони роблять? Вони вмикають телевізор.
Війна страшна своєю непередбачуваністю. Важливо сказати, що ми бачимо потребу змінювати “телемарафон” і шукати для нього нові формати та змінювати подачу матеріалу. Для цього ми робимо виїзні студії, інтегруємо в марафон історичні фільми. Так, має великий відгук серед глядачів цикл документальних стрічок від команди Акіма Галімова - “Україна. Повернення своєї історії”. Ця серія фільмів гармонійно виглядає у форматі марафону. Ми знаходимося у постійному пошуку змін задля того, аби не перетворити цей марафон в якийсь нікому не цікавий проєкт. Ми маємо бігти і ми біжимо.
Про пошук нових форматів в умовах війни - схрещення YouTube та телебачення, а також форми, які слід використовувати, аби не втрачати зацікавленість до подій в Україні
Проєкт “Нічна варта” - новий формат дискусійних майданчиків марафону, який на сьогодні має велику перспективу і позитивний відгук глядачів. У межах цього проєкту ми маємо змогу протягом кількох годин детально розібрати якіст теми та давати глядачу можливість глибоко розібратися в тому, що його цікавить. Особливо це підходить якраз для нічного формату.
Як приклад, ми дуже цікаво та буквально на гвинтики розібрали інфраструктурний тероризм. Як побудована енергетика України, чим відрізняється теплова, гідро та атомна генерація електроенергії, що таке маневрові потужності та чому важливо економити світло саме зранку та ввечері. Після цього ефіру глядачі зрозуміли те, чого більшість не знала до війни.
Дуже крутим був ефір стосовно ролі Китаю в цій війні. Виявляється, що там відбуваються дуже неочікувані процеси, а дізнатись про ставлення рядових китайців до війни було цікаво і нам самим.
Чим довше йде війна, тим більш перспективними стають ось такі формати ефірів, де ти розлого та спокійно розбираєш та аналізуєш тему
Проте ми ще знаходимось в пошуку того найбільш правильного формату. Виробництво телевізійного контенту все одно залишається виробництвом телевізійного контенту. Те, що ми створили дискусійний майданчик, в якому четверо журналістів протягом двох годин щось обговорюють - вже знаходиться за межами стандартів телевізійного контенту.
Так, наприклад, наш ефір про двійників путіна набрав майже мільйон переглядів.
Ми не вийшли на чисто YouTube-формат, ми балансуємо. Але, якщо подивитися на споживання медійного контенту, який ми виробляємо в тому числі для марафону, - велика кількість глядачів дивляться його саме на YouTube. 1+1 media публікує контент на найбільших новинних майданчиках відеохостингу - канал ТСН (4,06 млн підписників), УНІАН (1,36 млн підписників) та Гроші (1,13 млн підписників).
Мільйонні перегляди на цих каналах свідчать, що не лише YouTube заходить у телевізійне виробництво, але і телевізійний контент починає заходити на YouTube-майданчики. Раніше прийнятий телевізійний формат був не дуже сприятливий для YouTube-глядача, але війна розпочала рух в обох напрямках.
Зараз головне - нейтралізувати контрзаходи росії, які вона почала впроваджувати на світових політичних і медіамайданчиках, аби знизити інтерес до України.
путін усвідомлює, що одним з фундаментів нашої Перемоги є підтримка світу і постачання західної зброї. Тож усі свої сили у міжнародній площині (спецслужби, таємних агентів у міжнародних ЗМІ та політичних силах) його режим направляє на дискредитацію постачання озброєння.
На 9-й місяць повномасштабної війни нам не треба доводити, що росія - агресор та терорист, що росія вбиває мирних людей, що росія хоче захопити Україну, що росія брехала в усіх своїх тезах.
Нині нам потрібно нейтралізувати тези, які росія намагається вкидувати в міжнародне інформаційне поле. Так, вони активно поширюють фейки про те, що Україна продає зброю на чорний ринок, що українські військові невміло використовують західне озброєння.
Світ не втомився від війни в України, світ втомився говорити лише про війну в Україні
Війна залишається і світ про це говорить. До того ж, відчувається західна підтримка. Щомісячно на підтримку нашого бюджету потрібно 5 млрд доларів - і ми їх отримуємо. Також наша країна отримала 560 млрд грн безповоротної фінансової підтримки. Це свідчить про те, що на міжнародній арені немає жодної втоми від війни. Є спроби росії проводити свої інформаційно-психологічні операції задля того, аби дискредитувати підтримку. Але в них нічого не виходить. Їх старі інструменти введення світу в оману не працюють. Росії в світі вже ніхто не вірить, а в нас якраз вже вірять.
Про позитивні та негативні сторони, які з’явилися в журналістиці під час війни
Справжня журналістика стає глибшою. Журналісти, які професійно висвітлюють події на війні, стали ще краще розбиратися в історичних контекстах, в історії конфлікту між росією та Україною, міжнародною політикою.
Журналістика почала бачити нашу країну не лише очима самих українців, але й очима світу. Ми починаємо розуміти ставлення інших країн до нас та їхнє сприйняття війни. Медійники широко на це дивляться та пояснюють українцям. Зокрема, і те, що, попри продовження повномасштабної війни, ми не є центром Всесвіту. На превеликий жаль для нас, ми не є країною, думаючи про яку, рядові американці не можуть заснути ввечері.
Однак, за цей час з’явилися і негативні відтінки в медіа. Жага людей до інформації штовхнула деяких журналістів паразитувати на цьому.
Для них висвітлення подій повномасштабного вторгнення стало елементом бізнесу. Вони навмисне створюють “шок-контент”, на кшталт, “завтра буде ядерний удар”, “паливо в Україні буде коштувати 100 грн”, “взимку кияни замерзнуть” і так далі...
Звісно, що для таких “журналістів” створити відео про те, що кадиров готує вбивство путіна, набравши на ньому мільйон переглядів, які згодом конвертуються в 800/1000 доларів, набагато простіше, ніж зробити детальний розбір питань щодо постачання ліків в Україну в умовах війни, або розібрати тему психологічного стану переселенців.
Але це на совісті кожного. Війна завершиться і медійники на ринку теж будуть ставити питання одне одному, мовляв, “А чим під час війни займався ти? Де було твоє місце на інформаційному фронті?”.
Про готовність глядача сприймати розважальний контент на ТБ, повернення шоу на “плюси” та розробку нових проєктів під вимогу часу
Повернення повною мірою на телеканал ТЕТ ранкового шоу “Сніданку з 1+1” - вдалий приклад того, що глядачі насправді прагнуть споживати не лише інформацію про війну. Цей контент дозволяє українцям на мить перепочити від нескінченного потоку інформації з передової.
Та і ми самі, медійники, не можемо вимагати від глядача цілодобово слухати, наприклад, пояснення побудови газової системи ЄС, або схем закупівлі безпілотників. Глядач сам повинен обирати, в який момент йому хочеться що дивитись.
Ковток свіжого інформаційного повітря потрібен. Це не говорить про те, що люди втомились від війни. Це говорить про те, що люди продовжують жити і мають право на перепочинок, посмішку, на себе.
Глядачі мають повне право подивитися якесь “розважальне” шоу, проте таке, що буде створене медійниками з урахуванням ситуації в країні. Адже 100% повернутися до звичних яскравих шоу ми не зможемо.
Також потрібен контент для дітей, які можуть дивитися дитячі фільми, казки та навчальні програми. Велика кількість дітей зараз навчаються дистанційно, і їм потрібно компенсувати цю нестачу інформації.
Ми не маємо права девʼять місяців поспіль тримати глядача в тисках інформаційного простору.
Цілодобово працюючи в інформаційному контенті, сам прекрасно розумію складність сприйняття цієї інформації. “Плюси” якраз намагаються дати глядачу цю альтернативу.
Наприклад, на 2+2 повернулися фільми, а колеги з УНІАН створюють на YouTube проєкт “ПОЛЯНІЦА”, ведучим якого є Олександр Преподобний. Це дуже потрібний і легкий контент. Контент, який місцями “підстьобує” дії та заяви нашого ворога.
Мільйонні перегляди, які досягаються менше, ніж за добу - свідчення того, що глядачу потрібно щось таке просте, легке, “стьобне”, зрозуміле і на тему. Як можна ще пояснити, в чому феномен цього продукту?! Хм, не знаю, можливо, у ведучому (ред.- усміхається).
