Бувають проєкти, що приносять море позитиву та задоволення на кожному з етапів. Знайомство із клієнтом, занурення в його світ, знайомство з цінностями бренду, спільна робота над проєктом – усе було в кайф. Звісно, ми пишаємося проєктом, і коли навесні подавали кейс із брендингом вина для Fathers Wine – відчували всі шанси на перемогу. Однак завжди ж є сумніви, особливо коли очікуєш на результат не один місяць. Так, ми виграли, і це було заслужено. Після отримання листа про виграш і дзвінка організаторів із привітаннями – ми й самі не розуміємо, як могло бути інакше, як ми могли сумніватись у перемозі.
У передчуття привітань і врочистого вручення ми подумали над тим, що скажемо: розповімо, чому змогли виграти та які закономірності в цьому бачимо. Проте COVID-19 вніс корективи: організатори вирішили підстрахуватись. Вони врахували, що не всі зможуть приїхати за нагородами та розіслали їх за три тижні до церемонії. Фактично ніякого урочистого вручення в Берліні, ніякого залу, який слухає наші слова… Однак ви ж розумієте, що це зовсім не зупинило нас поїхати. У нас було декілька запрошень на церемонію фінального шоу однієї з найбільших рекламних нагород у світі. А це – можливість познайомитися з організаторами та засновниками цієї номінації, наживо побачити та поспілкуватись із рекламною збіганкою з усього світу. Не те щоб усе це було єдиним поштовхом до поїздки, однак для того, аби поїхати – вдосталь.
Церемонія відбувалась у будівлі музею зв’язку та комунікацій Берліна. По суті офіційна частина була формальністю та пройшла швидко – до години часу. Виступ промовця, який анонсував деякі вибрані кейси переможців, розбавляв джазовий гурт. Опісля була неофіційна частина, за класикою – фуршет і мережування. Іще півтори години пролетіли абсолютно непомітно. Церемонія, спілкування, нові враження, пізній вечір і “Лейпциг Штрассе” – звісно, ми хотіли продовжити розмову та щонайменше повечеряти. Саме тут Берлін нас здивував. Виявилося, що знайти ресторан для пізньої вечері нелегко. Все ж нам це вдалося, але з обслуговуванням і кухнею не пощастило.
Мережування в німецькій столиці не обмежилося тільки професійною сферою та церемонією Red Dot. Ми зустріли нашу землячку, яка давно мешкає в Берліні – історикиню-культурологиню, з якою провели пів дня, прогулюючись історичними місцями Мітте. Катя заново відкрила для нас місто, яке ми досі не знали й не бачили, хоч і навідувалися до нього не один раз. Наступного дня ми спромоглися самотужки оглянути визначні пам'ятки й цікаві місця, про які дізналися завдяки Каті.
Затишні кав'ярні, ятки з шаурмою та фалафелем… Усім цим відомий Берлін, і ми цього також не пропустили, а головним було вино! Ми познайомились із винними барами, локальною винною культурою. Яскравими епізодами були кафе з найкращою в Берліні пекарнею та натуральним вином, а також прощальна вечеря в дуже милому сімейному італійському ресторані. У цілому враження лише зміцнилися. Толерантність, уміння знаходити компроміс зробили Берлін дивовижно яскравим містом, містом, сповненим творчості. Однак високий рівень життя, відсутність жорсткої конкуренції та голоду в очах майже прибрали конкуренцію. Саме в нашому знайомстві зі сферою обслуговування ми це добре відчули.
Вони там у Берліні вже все довели та здобули для себе комфортне існування, а ми тут, у Києві, в Україні – тільки починаємо. Наші ресторатори, молоді, часто без імені, рівняються на них, на їхніх найліпших представників, але тут, у себе – йдуть далі, роблять краще. Кожен раз їм потрібно досягати вершин майстерності, тільки аби їх помітили поруч із колегами, котрі прийшли на ринок раніше.
І ми також у цьому тренді: нам, невеличкому та ще молодому агентству, доводиться бути ліпшими за великих гравців, давно відомих ринку. Ми повинні робити не врівень, а краще – просто щоб довести своє право на існування. Саме тому Red Dot наш! Саме це ми хотіли сказати в Берліні: азарт і конкуренція новачків творять дива!
