Як українські підприємці відкривають франшизи в Європі та планують будувати там бізнес

Українські підприємці готують франшизи для Європи. До виходу вже лаштуються одеський оператор «темних кухонь» Smilefood, мережа рибних магазинів Forellis та ресторани Дмитра Борисова.

Коментарі 2128

Як пише видання Forbes.ua, у центрі Барселони на головній туристичній вулиці Rambla за кілька тижнів відкриється український інтим-бутик No Taboo. Це перший магазин української мережі в Європі. Всього в компанії, яка масштабується шляхом франчайзингу, 48 магазинів у 15 містах України. У 2020 році, за оцінками видання, виручка No Taboo склала $6-7 млн. 

Так само, як компанія No Taboo, почали прагнути вийти на закордонні ринки й інші компанії, каже співзасновник консалтингової компанії Франч Роман Кирилович. За його словами, зараз фактично створюється ринок українських франшиз в Європі. 

До іншої консалтингової компанії Franchise Group, яка просуває франчайзинг, щодня надходять пʼять–сім запитів на запуск франшизи за кордоном. До війни, за словами засновниці Мирослави Козачук, було два–три запити на тиждень. Але готових угод поки що немає, лише тривають перемовини. 

Подалі від війни 

Барселонський No Taboo власниця Анжела Запорожець відкриває як пілотну торговельну точку, на якій хоче протестувати життєздатність свого бізнесу в Європі. Її ідея – відкриватися за франчайзингом в ЄС. На першому магазині будуть відточувати бізнес-процеси: роботу з партнерами та постачальниками, а також протестують програмне забезпечення. Наступний крок – продавати франшизи в ЄС. Виходити в Європу Запорожець змусила війна. В Україні її бізнес майже зупинився: половина магазинів не працюють. Новий товар завезти неможливо. 

Так само через війну одеський оператор dark kitchen SmileFood втратив бізнес у Херсоні та через падіння попиту закрив одне з трьох виробництв у Києві та три з семи в Одесі. Виручка компанії впала в шість–вісім разів. 
Виходити за кордон SmileFood, який співпрацював, зокрема, зі службою доставки Glovo, у найближчому майбутньому не планував. Компанія за допомогою франчайзингової моделі спочатку збиралася підкорити Україну. Коли почалася війна, власник SmileFood Олександр Соколов погодився на пропозицію одного зі своїх партнерів відкритися у Казахстані. А також веде перемовини з потенційними партнерами в Болгарії, Іспанії та Польщі. Аби дати вижити бізнесу, Соколов до кінця літа планує запустити франчайзингові кухні не лише в казахстанській Алма-Аті, а й у столиці Болгарії Софії. 

Свій до свого по своє 

Українські власники розраховують, що вихід на заможний європейський ринок допоможе покращити фінансовий стан компаній. Також, зокрема у Smilefood планують залучати «своїх» колишніх робітників-переселенців. “Але франшизами в Європі в основному цікавляться українці, – каже Соколов. – Це колишні клієнти або підприємці-переселенці”. 

“Але орієнтуватися лише на партнерів та клієнтів співвітчизників – хибна стратегія”, каже Кирилович із Франч. Тому основний виклик для українських компаній, які намагаються вивести свої франшизи в Європу, – адаптувати бізнес-моделі під новий ринок. 

Так, наприклад, в No Taboo розцінюють як ризик те, що згодом частина франчайзі може втратити інтерес до бізнесу за кордоном через повернення до України. Щоб не закривати точки, які вийдуть на прибутковість в Європі, власниця бізнесу Запорожець планує їх викуповувати. 

Стрімко набирати обороти допоможе гнучкість, яка притаманна українським підприємцям, упевнений співвласник мережі рибних магазинів Forellis Олександр Задерей. Його мережа в Україні представлена трьома форматами: суші-shop, fish-market та fish-bar. Через війну половина з 15 закладів у Києві та Херсоні закриті. 
Підприємець так само планував запустити франшизу спочатку в Україні, потім в одній із країн Європи. До війни продав одну франшизу в Києві, але заклад не встигли відкрити. Виїхавши з окупованого Херсону до Хорватії, Задерей побачив перспективу в ніші формату суші-барів і вирішив розвивати франшизу fish-bar Forellis. Це рибний фаст-фуд, де продаються суші, бургери, супи та салати. Він передбачає роботу з локальними постачальниками. В Хорватії та Польщі, де формат згодом також запустять, він буде називатися Forellis fish&sushi bar. Якщо в Києві, за словами підприємця, доводилося наздоганяти лідерів ринку, то в Хорватії конкуренція мінімальна. 

Наочні приклади 

“Але не варто недооцінювати помилки на європейському ринку”, – зауважує засновник холдингу !Fest Андрій Худо. У його холдингу за франшизою в Європі працює бар Пʼяна вишня та Львівська майстерня шоколаду. Худо невдало відкрив у 2011 році в центрі Кракова ресторан-фабрику кондитерських виробів ручної роботи Львівська майстерня шоколаду та закрив його в 2016-му через погану рентабельність. Причина – не дуже ретельно пропрацювали локації. Тож він радить підприємцям, які збираються підкорювати європейські ринки, ретельно зробити «домашню роботу». Зараз у !Fest девʼять барів Пʼяна вишня у Румунії, Молдові та Польщі та три Львівська майстерня шоколаду в Азербайджані. Джерело: https://rau.ua/novyni/ukrainski-franshizi-v-ievropi/
«Домашню роботу» на власних помилках уже зробив київський ресторатор Дмитро Борисов. Його компанія GastroFamily наприкінці 2017-го відкрила, ресторан Канапа в столиці Польщі Варшаві. У 2020-му заклад довелося закрити. За його словами, тоді просто відкривали «ще один ресторан» в іншій країні й не адаптували бізнес-модель та внутрішні стандарти під глобальний ринок. Це вимагало «ручного» керування».

Тепер на європейський ринок ресторатор виводить 15 ресторанних концепцій. Вони можуть працювати не лише в традиційному форматі закладу з сервісом та самообслуговуванням, а й як корнер на фуд-маркеті, dark kitchen або як вітрина з готовими делікатесними стравами. Франшизи продаватимуть на власному сайті. Його розробили для міжнародного ринку.

За матеріалами https://rau.ua/
Обговорити з іншими читачами:
Погода