За сюжетом молода фельдшерка Надія, попри можливість виїхати у більш безпечне місце, вирішує залишитись у рідному місті, аби рятувати військових і цивільних, що потребують екстреної медичної допомоги. Надію зіграла акторка Вероніка Дюпіна, для якої це перша головна роль у серіалі.
Про те, як війна вплинула на знімальний процес, з якими викликами зіштовхнулись актори на майданчику та без чиєї допомоги тепер неможливі кінозйомки в Україні, розповіла команда проєкту.
Натхненний реальними подвигами
На ідею серіалу авторів Артема Кобзана й Андрія Віштака надихнули історії українських лікарів, які з початку повномасштабного російського наступу мужньо тримають оборону на своєму фронті.
«Наша історія не про війну як таку. Наша історія – про людей, які живуть під час війни. У нас в кадрі немає жодного вибуху чи військових дій. У нас війна поряд, коли ми чуємо вибухи чи сирени, але все це за кадром. Ми показуємо війну через призму людських переживань, нашої головної героїні, яка, незважаючи ні на що, сідає в «швидку» і їде рятувати життя», – зазначає режисер Денис Тарасов.
Прототипом головної героїні стала двадцятидворічна фельдшерка Анна Андрющенко, яка у перші місяці війни працювала у харківському «Центрі екстреної медичної допомоги та медицини катастроф».
«Я двадцять років був головою молодіжного руху. Ганна була його учасницею. Так заведено, що вихованці руху можуть порадитися зі мною, якщо їм потрібно, стосовно будь-якого особистого чи професійного питання. Ганна не виключення. За тиждень до війни вона помітно хвилювалася, шукала у мене підтримки, сподівалася, що я заспокою, скажу, що ніякої війни не буде. На жаль, такого я сказати не міг, – згадує сценарист Артем Кобзан. – Ну а після того, як розпочалася війна, вже я писав їй, бо знав, що вона лишилась у Харкові, хвилювався, як вона. Потім відбувся діалог, в якому Ганна відверто розповіла, що діється там, в епіцентрі подій. Її розповідь надихнула мене написати історію про звичайну 20-річну дівчину з медичного університету, фельдшерку, яка раптом стала уособленням надії».
До слова, восени Анна виїхала з міста і тепер працює фельдшеркою у «Центрі екстреної медичної допомоги та медицини катастроф міста Києва».
Знімальний марафон
Серіал «Я – Надія» зняли за рекордні строки – від початку появи ідеї до прем’єри пройшло 5,5 місяці. На розробку та написання сценарію автори витратили 3 місяці.
Підготовка до зйомок (кастинг, підбір локацій, узгодження костюмів і гриму, отримання дозволів на знімання) тривала місяць. Чотири серії серіалу зняли за 22 зміни, а пост-продакшен команда планує завершити за 1,5 місяці.
Небезпечні локації
Хоча події серіалу відбуваються у Харкові, який щодня знаходиться під обстрілами росіян, у місті знімали лише заявочні плани.
«Отримавши усі дозволи, ми разом з представником аеророзвідки поїхали на Салтівку – район, який після активних бойових дій російської армії постраждав найбільше. Підняли коптер, познімали, і раптом дрон почало зносити в багатоповерхівку, після чого він впав. Представник аеророзвідки спробував підняти свого коптера, але сталося те саме. Найімовірніше, вони були уражені засобами радіоелектронної боротьби», – згадує Роман Омельчук, виконавчий продюсер серіалу.
Усі сцени з акторами знімали на декількох локаціях у Києві та області, зокрема в Ірпені. Саме там, у будинку з автографом Бенксі, була відзнята наймасштабніша сцена з порятунку людей після прильоту.
«Ми не могли робити вибухи, багато диміти, знімати у справжніх зруйнованих квартирах у Харкові, бо там знімати не можна. Тому ми знайшли декілька будинків в Ірпені, які, на наш погляд, виглядають дуже схоже на будинки на Салтівці», – розповідає режисер.
Як у Харкові, так і на деокупованих територіях Київської області безпеку на майданчику забезпечували представники МВС. Для зйомок у селі Маковище, що на Київщині, знімальний майданчик попередньо довелося перевіряти працівникам ДСНС.
«Сцену з полоненими ми планували знімати у полі, котре, як і все село, у лютому-березні 2022 року було окуповане росіянами. Саме цією дорогою пересувалася ворожа техніка, тому після звільнення територій там лишилося багато снарядів та мін. Перед зйомкою нам виділили невеликий шматочок цього поля і група розмінування ДСНС ще раз обійшла його з металошукачем», – коментує Омельчук.
На майданчику завжди чергувала «швидка»
До зйомок були залучені медики швидкої допомоги, які консультували акторів щодо медичних маніпуляцій та знялись у якості дублерів в сценах з ін’єкціями.
«До зйомок я не проходила жодних курсів медичної підготовки, тому мала навчитися багатьох речей. Я вдячна фельдшерам, які працювали на майданчику, за те, що швидко пояснювали механіку кожного процесу. Тепер я вмію знаходити і діставати кулі з тіла, робити уколи, кардіограму, перев’язки. На зйомках я практично пройшла експрес-школу медика», – розповідає Вероніка Дюпіна.
За кермом машин «швидкої» знімалися водії, що працюють в службі екстреної медичної допомоги.
Замість тарілки – прапор
Творча група серіалу відмовилася від старої, нав’язаної російським кіновиробництвом традиції розбивання тарілки перед стартом знімального процесу. Зйомки драми «Я – Надія» розпочались із символічного підписання акторами та знімальною групою українського прапора.
«Я радий, що автори «Я – Надії» започаткували власну традицію – підписувати прапор. Ми залюбки підтримали цю ідею, адже прапор – важливий символ, особливо сьогодні. Він підтримує бойовий дух військових і цивільних – прапор об’єднує нас», – коментує рішення продюсерів головний актор серіалу Данііл Мірешкін.
